Історія справи

Постанова ВГСУ від 07.02.2017 року у справі №916/4692/15
Ухвала КГС ВП від 20.03.2018 року у справі №916/4692/15
Постанова ВГСУ від 14.06.2016 року у справі №916/4692/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року Справа № 916/4692/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівШевчук С.Р. (доповідач) Демидової А.М., Євсікова О.О.розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2016у справі№ 916/4692/15 господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії"до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПублічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія" Приватне акціонерне товариство "Футбольний клуб "Чорноморець"простягнення заборгованостів судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Крячковська І.М., дов. б/н від 25.05.2016

- відповідача: не з'явилися

- третьої особи: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.08.2016 у справі № 916/4692/15 (суддя Мостепаненко Ю.І.) призначено у справі судову економічну експертизу фінансово-кредитних операцій, доручено проведення судової економічної експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, витрати на проведення експертизи покладено на ПАТ "Чорноморська транспортна компанія", провадження у справі № 916/4692/15 зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення справи до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 у справі № 916/4692/15 (у складі головуючого судді Принцевської Н.М., суддів Діброви Г.І., Лисенко В.А.) апеляційну скаргу ПАТ "Сбербанк" задоволено, ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2016 у справі № 916/4692/15 скасовано, справу передано до Господарського суду Одеської області на розгляд по суті.

Не погоджуючись з прийнятою у даній справі постановою апеляційної інстанції, ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального і матеріального права, зокрема ст.ст. 41, 79, 106 ГПК України, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2016 у справі № 916/4692/15.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на потребу у спеціальних знаннях для встановлення розміру кредитної заборгованості ПрАТ "ФК "Чорноморець", а також на те, що ухвала про призначення судової експертизи не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції - без змін.

Третя особа не скористалася правом, наданим ст.1112 ГПК України, не надала відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст.1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу суду від 06.02.2017, що призначений відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/537 від 06.02.2017, проведено автоматичну зміну складу суду колегії суддів у справі № 916/4692/15 та визначено склад колегії суддів: Шевчук С.Р. - головуючий, Демидова А.М, Євсіков О.О.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального і матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі № 916/4692/15 є вимоги ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" про стягнення з ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011 та на підставі договору поруки від 26.04.2013, за яким ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" є поручителем ПрАТ "ФК "Чорноморець" і відповідає перед кредитором - ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" за порушення позичальником - ПрАТ "ФК "Чорноморець" зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011.

03.08.2016 ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" заявлено клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи фінансово-кредитних операцій, на вирішення якої відповідач просить суд поставити наступні питання:

1. Який розмір загальної заборгованості ПрАТ "ФК "Чорноморець" за кредитною лінією за договором про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011, із змінами та доповненнями до нього, станом на 03.11.2015?

2. Який розмір заборгованості ПрАТ "ФК "Чорноморець" по сплаті процентів за користування кредитною лінією за договором про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011, із змінами та доповненнями до нього, станом на 03.11.2015?

3. Який розмір пені за прострочення сплати загальної заборгованості за кредитною лінією та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією за договором про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011, із змінами та доповненнями до нього, станом на 03.11.2015?

Проведення судової експертизи відповідач просить доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, оплату послуг за проведення судової експертизи покласти на ПАТ "Чорноморська транспортна компанія", провадження у справі № 916/4692/15 зупинити.

В клопотанні про призначення експертизи відповідач зазначає, що на замовлення ПрАТ "ФК "Чорноморець" судовим експертом Максименко Т.О. зроблено висновок експертного дослідження № 02/16 від 29.01.2016 стосовно загального розміру заборгованості ПрАТ "ФК "Чорноморець" перед ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" за договором про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011, який істотно відрізняється від розрахунку заборгованості за зазначеним кредитним договором, наданого суду позивачем. Таким чином, на думку відповідача, встановити правильність розрахунку суми загальної заборгованості за кредитною лінією, ставок та суми процентів за користування кредитною лінією, суми пені за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитною лінією та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, може лише особа, яка володіє необхідним комплексом спеціальних знань - тобто судовий експерт.

Згідно з ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Як визначено у ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Як роз'яснено у п.п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 ГПК України, зазначаються, зокрема: обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи; підстави та мотиви призначення судової експертизи, у тому числі додаткової, повторної, комісійної, комплексної експертизи; організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи; перелік питань, що потребують роз'яснення; мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу стосовно проведення судової експертизи; об'єкти експертного дослідження (предмети, матеріали, документи тощо), які надаються судовому експерту, а якщо йдеться про об'єкти, які не може бути доставлено до суду чи судовому експерту (наприклад, нерухоме майно), - їх місцезнаходження; обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 ГПК України (п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 86 ГПК України ухвала господарського суду має містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.

При винесенні ухвали про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що для перевірки обґрунтованості заявленої позивачем до стягнення з відповідача грошової суми, необхідно дослідити правильність обчисленого банком розрахунку заборгованості ПрАТ "ФК "Чорноморець" визначений позивачем розмір заборгованості та його складових у взаємозв'язку умов договору про відкриття кредитної лінії зі змінами та доповненнями у співвідношенні з даними банківських виписок про рух коштів з особового рахунку третьої особи, платіжних документів, реєстрів розрахункових документів.

Також місцевий господарський суд зазначив, що обсяг документів, які підлягають дослідженню, аналіз їх даних потребують спеціальних знань в сфері фінансово-кредитних операцій, що з урахуванням розміру нарахованої банком та заявленої до стягнення заборгованості є підставою для призначення судової економічної експертизи.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки відповідно до вимог ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач, то у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею. Обґрунтування, правомірність та правильність розрахунків перевіряє суд, як складову ціни позову, визначену позивачем при зверненні до суду, в тому числі і розрахунки штрафних санкцій, що узгоджується з вимогами ст. 55 ГПК України.

Крім того, визначені місцевим господарським судом в ухвалі від 04.08.2016 питання, які поставлені на вирішення експерту, не узгоджуються з положеннями Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, а також Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

При винесенні ухвали про призначення експертизи суд першої інстанції не обґрунтував неможливість самостійного встановлення судом фактичних обставин справи при розгляді даної справи за результатами оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності, доцільність проведення експертизи, не зазначив, у чому полягає потреба у спеціальних знаннях. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що поставлені перед експертом питання не вимагають спеціальних досліджень, а їх вирішення віднесено до компетенції суду.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, щодо необґрунтованості призначення у справі судової експертизи, та як наслідок неправомірного зупинення провадження у справі, з огляду на наступне.

Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що зупинення провадження у справі є наслідком призначення судом експертизи, а отже ухвала в частині призначення судової експертизи та в частині зупинення провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку одна з одною.

Таким чином, призначення судової експертизи з одночасним зупиненням у зв'язку з цим провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійних акта - окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадження у справі. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 20.01.2009 у справі № 24/489, щодо одноактної (нерозривної) процесуальної дії.

У зв'язку з наведеним, скасування ухвали лише в частині зупинення провадження у справі не призведе до усунення обставин, що зумовили неможливість здійснення судом процесуальних дій - проведення експертною установою судової експертизи.

Однією з основних засад судочинства є законність (п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України), а завданням суду, який здійснює правосуддя на засадах верховенства права, - забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

При цьому, слід зазначити, що статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до пп. 3.2 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012 у справі № 1-12/2012 право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129). Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007). Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Таким чином, однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Основного Закону України), що передбачає можливість перевірки в апеляційному та касаційному порядку судових рішень. Це конституційне положення реалізовано у розділах ХІІ, ХІІ1 ГПК України, де врегульовано питання апеляційного та касаційного оскарження судових рішень. Зокрема, у статті 106 ГПК України наведено перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У ч. 1 ст. 11113 ГПК України визначено, що ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу.

При цьому, приписи ст.ст. 106 та 11113 ГПК України не містять заборони стосовно апеляційного та касаційного оскарження ухвал, постанов господарського суду.

Водночас стаття 41 ГПК України, якою врегульовано питання призначення і проведення судової експертизи, не містить положень, які б встановлювали заборону на оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

Відсутність у Господарському процесуальному кодексі України прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників судового процесу, не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги, оформленої згідно з вимогами господарського процесуального законодавства, за відсутності прямої заборони в Законі на їх оскарження. Ця відмова розглядається як порушення конституційного права на судовий захист, яке за ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Враховуючи викладене та те, що основним принципом судочинства, закріпленим Конституцією України, є законність і, що відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд, колегія суддів вважає, що відсутність законодавчого закріплення можливості оскарження ухвали про призначення судової експертизи не є перешкодою для її перегляду в апеляційному та касаційному порядку.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду та спростовуються вищенаведеним.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 у справі № 916/4692/15.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 у справі № 916/4692/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я А.М. Демидова

С у д д я О.О. Євсіков